Синодальний відділ з соціально-гуманітарних питань як представник УПЦ став першою релігійною організацією України, що увійшла до складу відразу декількох кластерів ООН, що наразі керуються в Україні Представництвом Управління Верховного комісара ООН у справах біженців.
Всесвітня Організація об’єднаних націй та її представники дізнались про те, що УПЦ є серйозним партнером у виконанні гуманітарних програм. Тому сторони вирішили співпрацювати з метою виконання програм з надання гуманітарної допомоги.
«У східних регіонах України, де перебувають постраждалі люди, – коментує ситуацію протоієрей Владислав Діханов, Голова Соціально-гуманітарного відділу УПЦ, – у великих містах ще більш-менш гуманітарна ситуація виправляється. Туди хоч інколи, але гуманітарні грузи доходять. А от механізму перенаправлення цієї гуманітарної допомоги у маленькі містечка та села немає, хоч там і проживають багато мешканців. В основному там перебувають люди похилого віку – ті, хто не зміг виїхати. Тому люди, що опинилися в буферній зоні, взагалі нічого не отримують. На жаль, зафіксовано непоодинокі випадки смертей від голоду. Тому саме передача гуманітарної допомоги через парафії Української Православної Церкви, які залишилися разом зі своїми парафіянами на тих містах, де ведуться активні бойові дії зараз або де були нещодавно воєнні дії, є дієвим механізмом передачі потерпілим у містечках та селах гуманітарної допомоги.
В дієвості такого механізму передачі допомоги не сумніваються, ні представники ООН, ні німецька організація «Diakonie Katastrophenhilfe», з якою Синодальний відділ також співпрацює. Це зможе, якщо не повністю зупинити, то зменшити загрозу гуманітарної катастрофи в районах, у яких наразі ведуться бойові дії.
Також представниками ООН було визнано ту дієву роль, яку відіграють представники УПЦ у справі не тільки надання гуманітарної допомоги, а й у справі примирення. «Ми знаємо, що кожна війна закінчується миром. – говорить отець Владислав. – Але ціна цього миру буде дуже сильно залежати від часу, в якому продовжуються або скорочуються воєнні дії, і відповідно або збільшується, або зменшується кількість людських жертв. Бо гинуть, на жаль, навіть не стільки люди, які взяли зброю в руки, скільки мирні громадяни, серед яких є й діти. Тому функція і роль Церкви зараз у справі примирення, зниженні агресії та в сприянні розвитку конструктивного діалогу у справі миру».
Юлія ОСІПЕНКО
*Редакція сайту приносить вибачення за неточності у початковому варіанті заголовку