Хору незрячих собору Всіх Святих Землі Волинської виповнилося п’ятнадцять років. Ювілей він відзначив співом на Божественній літургії.
Навіть за стільки часу від свого створення хор незрячих Волинської єпархії Української Православної Церкви залишається єдиним таким церковним колективом, який може повноцінно співати за Божественною літургією. Волинському хору незрячих довелося вже виступати у багатьох місцях: не один раз – у Почаївській обителі, у Києво-Печерській лаврі, у кафедральному соборі у Харкові, де вшановували чудотворну Озерянську ікону Божої Матері, у Зимненському та Чарторийському монастирях, у Троїцькому храмі Сімферополя, де зберігаються мощі святителя Луки Кримського… Йому влаштували овацію під час виступу на Всеукраїнському фестивалі-конкурсі парафіяльних хорів «Пентікостія». Він не один раз був учасником благодійних концертів єпархії.
А найбільшим своїм визнанням хористи, які виступають, не бачачи нот, а співають серцем, вважають спів на ранній Літургії у недільні та святкові дні у храмі Всіх Святих Землі Волинської. За п’ятнадцять років змінився склад хористів, бо дехто вже відійшов у вічність. Але незмінним керівником залишається протоієрей Олександр Мазурак, настоятель Георгіївського храму Луцька. Хор незрячих розпочався з його пастирського служіння у Волинському обласному відділенні Українського товариства сліпих, тривалий час він був духівником його членів. Він каже, що головним було прилучити людей до Господа, аби вони відчували себе повноправними християнами. Адже незрячій людині важко зорієнтуватися у храмі, потрібна допомога сторонніх. А участь у хорі додає їм впевненості, вони відчувають, що перебувають до Господа значно ближче.
Спочатку вивчили кілька колядок, які виконали під час благодійного єпархіального концерту. «І тоді ж владика Ніфонт, правлячий архієрей, благословив нас співати за Божественною літургією, причому архієрейським чином. Був страх, були сумніви, ми мало були готові до такої участі у Богослужінні, вивчили лише кілька простих ектиній, – пригадує отець Олександр. – Але Господь був милосердним, незрячі заспівали гарно, і відтоді кожної святої неділі вони співають у храмі».
Найбільше, що потрібно хористам та їхньому керівнику, – це воістину безмежне терпіння і смирення. Без нот, з голосу – серцем, сприймають ці люди церковні піснеспіви. Рання Літургія починається о 6:30, і вже о шостій ранку їм треба бути у храмі. А живуть же у різних куточках міста і повинні мати супровід, аби до нього добратися. До десятирічного ювілею створення церковного хору незрячих Волинська єпархія УПЦ придбала гарні сценічні костюми.
Особливим був для них спів у кафедральному Благовіщенському соборі Харкова, своїм виступом волинський хор відкрив вшанування чудотворної Озерянської ікони Богоматері. З історії відомо, що сила особливої благодаті виходила від чудотворного образу на місці її з’явлення: «кульгавим ходіння, глухим слухання, сліпим прозріння, яке добре подавалося». Збереглося немало свідчень про те, як завдяки Озерянській іконі виліковувалися фізичні хвороби і навіть припинялися епідемії інфекційних захворювань. Широко відомий випадок з біографії письменника Григорія Квітки-Основ’яненка. У дитячому віці він осліп. Лікарі не змогли допомогти хлопчикові. І тоді його мати разом із сином відправилася в Курязький Преображенський монастир, де в той час перебувала Озерянська ікона. Вона довго молилася перед чудотворним образом, а потім вмила обличчя сина святою водою з Онуфріївського джерела. І сталося велике диво: Григорій став прозрівати. З очей хлопчика, немов завіса, сповзла сліпота. Спочатку він розрізняв контури предметів, а потім побачив світ Божий у всій його красі. Пам’ятаючи це чудо, Квітка-Основ’яненко в молодості мав намір постригтися в монахи, був послушником Преображенського монастиря. А в листопаді 2017 року відбулося освячення та вшанування тактильної Озерянської ікони Божої Матері, бо саме 12 листопада Православна Церква вшановує цей чудотворний образ, головну святиню й покровительку Харкова й усієї Слобожанщини. І на цій особливій події шанованим гостем, учасником Літургії був церковний хор незрячих із Луцька.
«Наповнюйтесь Духом, співаючи псалми і гімни, і пісні духовні, співаючи і граючи в серці своїм до Господа», – таку настанову дав вірним святий апостол Павло. Співаючи у Божому храмі, хор незрячих із Луцька зворушує людські душі, славить Господа талантом, який Він дав хористам.
За матеріалами: Волинської єпархії