«Церква, в якій не проповідують Христа – НЕ Христового», – завжди підкреслював архієпископ Іоасаф (нині митрополит). Кожен християнин (тим більше священик) як громадянин держави має право на патріотичні і навіть націоналістичні погляди. Але в храмі, як у посольстві Небесного Єрусалима, всі повинні бути Христовими – незалежно від національності і кольору шкіри.
Українська Православна Церква – найбільша конфесія в Україні – об’єднує людей зі сходу і заходу, півночі і півдня, з Карпатських гір і Донбасу, Чорнобиля та берегів Чорного моря, людей різного віку і соціальних верств, людей протилежних політичних систем і світоглядних позицій. І всі ці мільйони людей об’єднує «Один Господь, одна віра, одне хрещення, один Бог і Отець усіх, що Він над усіма, і через усіх, і в усіх» (Еф. 4, 5-6).
На Львівщині, в Дрогобичі, є виправна колонія № 40. На території в’язниці знаходиться три храми різних конфесій. У нашому храмі Сорока Севастійських мучеників трудяться три священики. Ми служимо Божественні Літургії та молебні, а також ведемо недільну школу. Є раз на місяць «День духовного спілкування» – майже цілий день проводимо в тюрмі. Спілкуємося, п’ємо чай або кава (такі міцні, що дві ночі після того неможливо заснути), читаємо і тлумачимо Біблію.
Найголовніша з усього того, що час тут для мене йде дуже швидко, не угонішся за ним. Тільки відслужили молебень (обов’язково молимося за рідних, на свободу), сказав проповідь на євангельську тему, сіли пити чай, прочитали главу зі Старого Завіту, поговорили, і все – потрібно йти додому. Я зловив себе на думці, що церковні зустрічі з ув’язненими мені потрібніше, ніж самим засудженим. Спілкування в тюрмі спонукає задуматися над вічним, духовним, безсмертним. Колись священик Іоанн Крестянкін, згадуючи концтабору, говорив так: «У в’язниці зі мною був Бог!» Які змістовні слова! Батюшка сидів за часів комунізму за віру в Христа. А в сучасні пенітенціарні установи за віру в Бога не потрапляють.
Що ж може бути спільного у Доброго Бога і людей, які вчинили злочин? У вечірніх молитвах ми говоримо слова: «Що Ти принесу, або що Ти воздам, Велікодаровітій Безсмертний Царю?» Що ми можемо принести Творцю? Адже все, що у нас є, – його, Він нам дав. Пророк Давид відповідає на це питання в 50-му псалмі: «Жертва Богові дух розтрощений, серцем скорботним і смиренним Бог не скине». Кожна людина повинна схилити свою совість до добра, тим більше укладені, покликані змінити своє життя на благої позначці в системі моральних цінностей.
Священики в ДВК № 40 виконують високу місію «зазивателей», які закликають підсудних в Царство Боже. Уподібнюючись ангелам з трубами, які нагадують бачення апостола від 70-ти Єрма, які він виклав у своїй книзі «Пастир». Батьки приносять кожному, хто перебуває за гратами, Благу звістку – Христос Своїм воскресінням переміг гріх, прокляття і смерть. Він позбавив нас ціною свого життя! Ми вільні! Вільні від гріха. І як брудну сорочку ми очищаємо водою і миючим засобом, так і свою совість омиваємо від гріхів в Сповіді і Причастя.
За столом у кімнаті священика (так називається місце, де ми збираємося) зустрічається багато різних людей. Спочатку говоримо по Біблії, а потім кожен озвучує питання і ділиться своїми роздумами. В основному питання зважені, обдумані, багатозначні. Мені дуже приємно, що наш стіл об’єднує різних людей. З одного боку столу сидять «сепаратисти», з іншого «бандерівці», якими лякають російських дітей. Всі говорять про Бога, світ і поламані долі. У світі і повазі один до одного ми розмірковуємо про зміну цінностей народу, важкі часи для християн і про наше спільне майбутнє.
Наш «стіл переговорів» стає центром Землі. Мені, як священику, приємно бачити людей, які мають різні політичні погляди, але стримують себе, і все в нашій ситуації перемагається вірою в Христа. Ми починаємо молитви разом – читаємо, співаємо. Кожен, незалежно від віросповідання і світогляду, в нашому храмі молиться мовою серця, хоча при цьому говорить або на слов’янському, або українською. Бог тут близько. Поруч …
За нашим столом люди намагаються допомогти один одному, підтримати, прийти на виручку. І я впевнений в тому, що Бог серед нас! Він там, в тій комірчині, де панує дух толерантності та любові, дух радості і підтримки, дух благодаті та єдності!
За матеріалами: СПЖ